Кіпр – батьківщина Афродіти – знаходиться в Середземному морі, недалеко турецькі і грецькі береги. Довгі роки острів був британською колонією. До сих пір у спадок кіпріотам залишилися дороги з лівостороннім рухом і любов до ростбифу. Тож не дивно, що кухня Кіпру, розташованого на перетині морських шляхів, увібрала в себе багато від грецької кухні, турецькі страви та десерти, і дещо від англійських кулінарних традицій.
Поговоримо про особливості традиційної кіпрської кухні. На Кіпрі є унікальні місцеві продукти, які надають особливого смаку звичним стравам, і особливий спосіб подачі страв – легендарне мезе. Приготування страв теж має свою специфіку. Мабуть, найбільше кухня Кіпру взяла від Греції – найближчої сусідки. Так само, як і греки, кіпріоти люблять соус дзадзики, приготований з густого місцевого йогурту, маринованих огірочків, м’яти і часнику. Але часник тут кладуть не так щедро, а огірки не натирають на терці, а ріжуть кубиками. Дуже освіжає і чудово підходить до м’яса.
У містах повно закладів, де подають усереднений середземноморсько-туристичний варіант – з відбивними котлетами і картоплею фрі. Якщо ви хочете покуштувати справжню кіпрську кухню, радимо відійти в сторону від туристичних стежок і знайти ресторанчик або таверну, де їдять місцеві. Там ви і спробуєте мезе – специалитет кіпрської кухні. Строго кажучи, це не окрема страва, а ціле меню. Кількість закусок, що подається на маленьких тарілочках, буває більше двадцяти. Вам принесуть і салат, і оливки, і соуси, і смажений або запечений сир халумі, м’ясо або рибу.
Не поспішайте наїдатися. Кожне наступне блюдо буде більш ситним, а вінцем вечері буде велика запечена риба – Ципурія – або смачний шашлик «Сувла». Різновидів шашлику тут безліч, з різними приправами. Пам’ятайте, що порції великі. Краще замовляти мезе на двох.
Ще одне цікаве блюдо, яке прийшло з грецької кухні, – це видно навіть за назвою – «клефтіко» – томління в спеціальній печі баранина. Цікаво, що ця назва – родич слову «клептоманія». Існує легенда, що колись, у важкі часи, населенню доводилося красти худобу, а потім готувати його в круглій печі, щільно закривши дверцята і замазавши щілини. При такому способі приготування м’ясо залишається соковитим і ніжним, просто розсипається в роті. Майже в кожному кіпрському дворі є така грубка.
сир халумі – неодмінна частина трапези. Його додають у салати, обсмажують до рум’яної скоринки. Специфічний смак сиру надає пікантну нотку соусів і жаркого. Готують його з овечого або козячого молока лише на Кіпрі.
Є в кухні Кіпру і прямі запозичення з турецької кухні, наприклад, пила, мусака і багато солодощі, схожі на пахлаву і лукум. Пілав готується не з рису, а з булгура (пургугі) – різновиди пшеничної крупи. Тут простежується вплив ліванської і ізраїльської кухні. Ця страва чудово доповнює стіфадо – яловичину, тушковану в червоному вині. Мусака схожа на традиційну: м’ясний фарш, баклажани і соус бешамель. А ось блюдо під назвою «пастічіо» чимось нагадує лазанью. Чао, Італія!
Знавці стверджують, що в деяких стравах можна простежити навіть вірменські традиції. Наприклад, «толма» – це ж добре знайома нам «долма», приготована з фаршу, загорнутого в виноградне листя. Тільки приправи трохи інші. А ось знаменитий суп з додаванням лимона і молока – траханье – готують тільки на Кіпрі. З нього навіть роблять щось на зразок напівфабрикату, який можна потім розвести окропом і з’їсти з задоволенням, посипавши тертим сиром.
Десерти – окреме задоволення. Ви можете скуштувати і маленькі пончики в меду – лукумадес, і пахлаву – спадщина сходу, і шуджукос, підозріло нагадує кавказьку Чурчхела. А ще на Кіпрі люблять цукати і свіжі фрукти і неодмінно подають їх до столу в кінці трапези.
Як добре, що ця щедра земля дала притулок подорожнім з різних країн і взяла найкраще з того, що вони звикли готувати. Насолоджуйтесь трапезою і не забудьте про келишок вина. Ямас!