Лімончелло – це золотистий лікер, виготовлений із цедри стиглих лимонів, спирту, води і цукру. Тепло і сонце півдня Італії в десертному келиху!
Кращий Лімончелло виробляють на Амальфітанськом узбережжі, в околицях Сорренто, і на остові Капрі. Там вирощують особливий сорт лимона, овал ді Сорренто, великий і ароматний. Тільки під сонцем Італії народжуються такі соковиті золоті плоди, а лимонні плантації в цих краях зустрічаються частіше, ніж виноградники.
Існує кілька версій про походження цього напою. За однією з них, зробити ароматний лікер придумала економна селянка, намагаючись врятувати небувалий урожай лимонів. Жителі Капрі приписують честь створення рецепта сім’ї Фараче, здавна проживала на острові. Так чи так уже й важливо знати, хто придумав цей напій? Вважалося, що місцеві моряки пили його, йдучи в море, щоб зігрітися.
Як зробити Лімончелло в домашніх умовах
Для виготовлення лікеру береться цедра лимона, яскраво-жовта частина шкірки. Її дбайливо зрізають, намагаючись залишити поза увагою білу пористу кірку, яка може гірчити. Цедру наполягають на спирту п’ять – сім днів, додають цукровий сироп. У кожній італійській родині свій секрет приготування цього напою. Хтось додає молоко або вершки – виходить «дамський» варіант – крем-лікер. Можна експериментувати з фортецею напою, наполягати скоринки на граппа або горілці.
В Італії є кілька іменитих виробників лікеру. Найчастіше в наших магазинах можна зустріти марки Villa Massa і Limoncello Di Capri. Смак того і іншого напою чудовий, а фортеця досить велика – 30 -35 градусів. Лімончелло – досить підступний напій. Не захоплюйтеся, важливо правильно його вживати, щоб принести організму користь, а не шкоду.
Традиційно італійці п’ють лімончелло після їжі в якості дижестива. Іноді його подають перед обідом, як аперитив. Вважається, що вживання цього напою допомагає перетравлювати їжу. Важливо правильно подати лікер і не поспішаючи його випити. В Італії для подачі використовують спеціальні високі десертні чарочки або невеликі келихи. Їх насухо витирають і поміщають в морозильну камеру. У оповиті інеєм келихи наливають попередньо охолоджений лімончелло. Тільки так можна оцінити тонкий смак напою. Можна додати кубики льоду при подачі в келихи, але це занадто примітивно.
Берете крижану запітнілу чарочку, робите великий ковток і смакуєте ароматну рідину. Ще пару ковтків – а потім перерва на чверть години. Так італійці коротають час після вечері за приємною бесідою. У цьому є певний резон. Організм встигає впоратися з порцією напою, не настає сп’яніння, а корисні властивості лимона використовуються в повній мірі.
До речі, вміст вітаміну С в лікері досить високо. Справжня вітамінна бомба! У справжньому напої містяться тільки натуральні компоненти. Винахідливі італійці придумали робити лікер і з скоринки апельсинів – аранчелло, але він не такий популярний і менш корисний. Лимонний лікер додають в коктейлі, поливають їм морозиво.
Ви можете спробувати приготувати лімончелло самостійно. Зрозуміло, вам не вдасться в домашніх умовах в точності повторити автентичний рецепт з півдня Італії, але напій вийде гідний. Пам’ятайте рецепт? В інтернеті ви знайдете безліч варіацій з точним зазначенням пропорцій. А насправді секрет один – хороші стиглі лимони і якісний спирт.
Обов’язково спробуйте зробити домашній лимонний лікер. І коли подасте гостям охолоджений напій, згадайте про сонце Італії, під яким він з’явився на світло.
Існує кілька версій про походження цього напою. За однією з них, зробити ароматний лікер придумала економна селянка, намагаючись врятувати небувалий урожай лимонів. Жителі Капрі приписують честь створення рецепта сім’ї Фараче, здавна проживала на острові. Так чи так уже й важливо знати, хто придумав цей напій? Вважалося, що місцеві моряки пили його, йдучи в море, щоб зігрітися.
