Аджика – гостра і пікантна приправа

Аджика – це гостра, пікантна приправа, яка користується великою популярністю у народів Кавказу. Втім, популярність цієї приправи на основі перцю, часнику і зелені вже давно переступила межі кавказьких гір. Сьогодні багато хто любить додавати аджику в найрізноманітніші страви для додання гострого, насиченого смаку.

Аджика – трохи історії

Слово аджика має абхазький походження і дослівно перекладається як «сіль». Згідно з переказами, ця соковита і гостра приправа з’явилася завдяки пастухам (чабанів), що відправлялися в гори пасти овець. Власники отар видавали їм певну кількість солі. Вона використовувалася для підгодівлі тварин, щоб у овець пробуджувалася спрага, підвищувався апетит. Тим самим, вівці більше їли і, відповідно, набирали вагу. Однак сіль на Кавказі в давні часи була дуже дорогим товаром. Щоб чабани її не крав, господарі отар придумали змішувати сіль з гострим перцем. Проте, пастухам така суміш припала до смаку, вони навчилися додавати в неї різноманітну зелень і часник. Чабани називали цю суміш «апирпил-Джік» або перцева сіль в перекладі на російську. Так і народилася знаменита аджика, що займає важливе місце в кавказької кухні.

Аджика
Домашня аджика

Склад приправи досить простий і аскетичний. Це часник (70%), гострий червоний перець (20%), сіль (5%) і зелень (5%). Як зелені використовують кінзу, коріандр, кріп та інші трави. На Кавказі практично жодна страва не готують без аджики. Але слід зазначити, що, всупереч поширеній думці, до складу приправи не належать червоні помідори. Варіант з використанням помідорів замість перцю придумали вже російські для того, щоб готова приправа була менш гострою.

Корисні властивості аджики

Одне з безперечних достоїнств аджики полягає в тому, що вона покращує апетит. Така пікантна суміш сприяє нормалізації процесів обміну речовин. Вживання аджики на основі часнику і перцю є прекрасним засобом для зміцнення імунітету в боротьбі з різними вірусними і простудними захворюваннями. Аджика активізує кровообіг і стимулює роботу кровоносних судин.

Аджика – це низькокалорійна приправа, що сприяє, до всього іншого, очищенню організму людини від холестерину. Тому вона може використовуватися як прекрасна добавка і в дієтичному харчуванні. Приправа відноситься до продуктів-афродизіаків, тобто вона забезпечує бадьорість тіла і покращує статеву функцію. Недарма після вживання страв з пекучої аджикою чоловіків так і тягне на амурні подвиги.

Потрібно мати на увазі, що аджика (особливо в традиційному варіанті) все-таки є досить гострою приправою, а значить людям, що страждають від гастриту, хвороб травної системи, краще відмовитися від її вживання. Втім, завжди є можливість зробити аджику м’якшою, просто замінивши гострий перець будь-яким іншим компонентом.



Різновиди аджики

Відповідно до традиційного рецептом аджики, для приготування знадобиться гострий перець, часник, сіль грубого помелу і набір трав. Перець очищають і перетирають в ступі з травами і часником. Для цього можна використовувати і блендер. Після чого вийшла пластичну масу заправляють сіллю за смаком і ретельно перемішують. Приготувати аджику будинку зовсім не складно при наявності часу і запасу відповідних продуктів. Класична аджика – дуже гостра, її додають до самих різних блюд в залежності від уподобань.

Існують і інші різновиди аджики. Наприклад, далеко не всім подобається сильна гострота цієї приправи. Або її просто не можуть вживати в класичному варіанті через будь-яких проблем зі здоров’ям. Тоді гострий перець в рецепті частково замінюють на солодкий (80 на 20 відсотків на користь останнього). Виходить досить м’яка приправа. У Росії аджику готують не тільки з додаванням солодкого перцю або томатів, а й з використанням багатьох інших компонентів – яблук, цибулі, моркви, баклажанів.

Якщо класичну аджику можна їсти тільки в дуже малих дозах через її гостроти, то зелену аджику можна вживати в більш серйозних кількостях. Як і абхазски вона називається ахусхуаджіка. До складу зеленої аджики входить більше свіжої зелені і різних трав, при цьому сіль, часник і перець залишаються невід’ємними компонентами пряної суміші. Також виділяють суху аджику – її готують з меленого перцю, насіння коріандру, сушеного часнику і спеціального порошку з прянощів (хмелі – сунелі). Для створення пасти в суху суміш просто додають винний оцет, або розбавляють її теплою водою.

Куди додають аджику

Соковиту і гостру аджику використовують в самих різних блюдах, причому далеко не тільки в м’ясних. Шашлик зі свинини або баранини, курячі крильця або стегна, приготовані на грилі, варене і тушковане м’ясо – всюди аджика піде на ура. Також приправа відмінно поєднується з овочевими стравами, наприклад, з добре знайомої всім відвареною картоплею в мундирі. Аджику можна додавати і до смажених кабачків або баклажанів. До гарячої рибі можна подавати холодну аджику – виходить дуже смачне, пікантне поєднання.

Аджику в вигляді свіжоприготованого соусу часто їдять як звичайне масло, тобто просто намазують на хліб. Пряну суміш можна додавати до борщу і іншим супів, овочевому рагу, салатів, страв з рису і квасолі. З її допомогою готують різноманітні соуси (наприклад, аджику часто використовують при створенні соусу ткемалі для посилення смаку та аромату). Для супів найкраще підходить зелена аджика.



Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*