Італія з історичних причин – країна дуже консервативна в усіх аспектах.
Але виробники сиру останнім часом намагаються вийти за рамки звичного і винаходять нові види сирів, які за місцевими мірками можна назвати майже екзотичними.
Наприклад, право носити горду назву «пармезан» або Parmigiano-Reggiano мають тільки тверді сири, вироблені в провінції Емілія-Романья, адже сама назва сиру перекладається як пармський-реджійскій.
Проте, тверді сири за технологією, придуманої монахами-бенедиктинцями ще в тринадцятому столітті, тепер роблять у багатьох провінціях Північної Італії.
Ексклюзив виробників сирів з околиць містечка Брешіа – пармезан з козячого молока, правда, в назві сиру слово «пармезан» за описаною вище причини не фігурує, і іменується продукт GranCapra.
Технологія виробництва сиру така ж, як і у випадку з пармезаном традиційним: сир витримують від 12 до 36 місяців в спеціальних формах.
А зрілість продукту перевіряють «слухачі» за допомогою постукування по сиру спеціальними молоточками.
Єдина відмінність – використовують для виробництва сиру козяче молоко, а не коров’яче.
Заміна основного інгредієнта, природно, впливає і на смак і на колір продукту – сир з козячого молока світліший, і на калорійність – в цьому виді «пармезану» калорій на порядок менше.
Якщо ж говорити про смак, то він, з одного боку, менш інтенсивний, з іншого – більш вишуканий.
Козій пармезан ідеально підійде не тільки до червоного сухого, а й до білого вина.
І так, вжити в їжу GranCapra в чистому вигляді можна значно більше, ніж класичного продукту з коров’ячого молока.
Варто GranCapra дорожче пармезану класичного.
Пов’язано це не тільки з тим, що даний продукт на гастрономічному ринку Італії – рідкість, але і з тим, що середньостатистична коза дає менше молока, ніж середньостатистична корова.
Адже для виробництва одного кілограма твердого сиру потрібно 12 літрів молока.
